«Хочемо створити каталог всіх мозаїк Львівщини» — Ігор Гавришкевич

Нещодавно Львівська обласна організація Спілки художників України виступила з цікавою ініціативою – створити перелік всіх наявних та втрачених вуличних мозаїк, які збереглися на Львівщині. Для цього вони просять надсилати таку інформацію та фотографії на визначену ними адресу. Голова ЛОО СХУ Ігор Гавришкевич розповів «Площі Галицькій», що таким чином вони хочуть спочатку облікувати такі пам ятки мистецтва, а потім, коли вони отримають охоронний статус від міністерства культури, організувати реставрацію та відновлення цих творів мистецтва. Чому це важливо, де найбільше є таких мозаїк – про це говоримо в Ігорем Гавришкевичем.

Пане Ігоре, чому виникла потреба створити такий каталог, що це міняє у їх долі, адже місцева влада повинна знати, що у них є на території?

На багатьох об єктах мозаїка є в незадовільному стані, переважно в містах, в урбаністичному середовищі, а за межами міст це переважно зупинки громадського транспорту біля сіл, більшість з них в незадовільному стані. Найперше це декоративно-ужиткове мистецтво воно набрало постмодерного забарвлення, постмодерних ознак. У цій сфері працювало багато відомих майстрів. Зокрема Андрій Андрійович Бокотей, Галина Друль, Стефанія Шабатура та багато інших. так само у галузі декоративних розписів та мозаїк працювали не менш відомі майстри Володимир Патик, Любомир Медвідь, Богдан Сойка та багато інших. Сучасні — Василь Сивак та інші відомі майстри. Мозаїки були доволі  незалежними від совкових впливів. воно було поза впливами політики. Тому ці твори відображали почуття кожного художника, його прагнення до свободи. Це був постмодернізм. Мозаїки робились Це робилось в основному із смальти, згодом їх почали робити із кераміки, що було дешевше. Найціннішими, звісно, є твори із смальти. З мистецької точки зору більшість таких творів мають неймовірну загальноєвропейську цінність. В Європі мозаїка в соко цінується, один з відомих авторів це є Антоніо Гауді. Саме за цю культуру і воюють наші воїни, бореться наш народ, часто навіть не розуміючи цього. Тож мусимо відновити те, що потребує реставрації. Саме це і підштовхнуло нас, Львівську організацію Національної спілки художників, почати цю роботу, щоби зберегти ці твори, бо це наші оголені нерви. Тому ми вирішили оголосити в ЗМІ таку ідею. Адже не всі автори мозаїк є відомими. Ми маємо надію, що до наявного у нас списку мозаїк, нам додатково прийде інформація щодо стану та кількості решти мозаїк. Бо єдиного переліку мозаїк зараз немає. У нас є експертна комісія, яка може визначити цінність кожного твору, які слід взяти під охорону. Одразу зауважу, що лише невелика частина мозаїк містить певні ідеологічні моменти, які підлягають під декомунізацію, натомість більшість – цілком добротні мистецькі твори.

Пане Ігоре, от ви складете такий перелік, що далі ви з тим каталогом робитимете?

Він має бути не просто переліком, а ілюстрованим, з зазначенням всіх авторів та висновком нашої експертної комісії що підлягає реставрації та охороні. Ми це будемо робити по Львову та області, можливо не тільки по Львівщині, бо до нас вже звертаються різні області: Житомирська, Чернівецька, Чернігівська, з Києва. Інформація неповна, однак самі ілюстрації та зазначене місце розташування – це вже дуже добре, це крок до фіксації. Потім, якщо ми зберемо певну частину інформації, ми звернемось до органів місцевого самоврядування, відповідно до вимог законодавства, і паралельно подамо інформацію до Міністерства культури з клопотанням взяти їх під охорону та занести їх до реєстру пам яток мистецтва, які підлягають охороні. Законодавство передбачає, що з моменту нашого звернення та поінформуємо органи місцевого самоврядування, що виявлено такий об єкт, він вважається нововиявленим і його повинні взяти під охорону. Цей етап є довшим. Наступний етап – проведення реставраційних робіт. Мозаїка, особливо якщо вона із смальти не є дешевим мистецтвом, це дорожче, ніж інші види мистецтва, але з огляду на те, що там чимало шедеврів.

Якщо говорити про час, коли мозаїки виникли, поширились, чи роблять їх зараз?

Зараз також є нові мозаїки, і досить мистецькі. Наприклад така мозаїка є на території УКУ. Зараз відтворюється повністю знищена мозаїка «Інформаційний простір» на колишній будівлі видавництва «Вільна Україна» створена Богданом Сойкою у 1984 році. Велика вдячність новим власникам будівлі, що вони усвідомили цінність цього твору. Вони взяли на себе цей обов язок, спільно з СХУ знайшли хороших фахівців і вже це роблять.

Очевидно, що мозаїк найбільше у Львові. А де поза Львовом їх найбільше?

У Давидові, Шпильчині, Заліссі, у багатьох селах. Стадіон СКА – там є велика мозаїка, хоча й прикрита утепленням. Є на адмінбудинку зооветеринарної академії величезне панно – воно потребує реставрації. Це проблема для всієї України, бо є чудові мозаїки в селі Юр ївка на Житомирщині. Село Хорове Чернівецької області, село Чернички у Вінницькій області. Болград в Одеській області, Бабухів на Івано-Франківщині. Ну і в багатьох інших селах. Якщо взяти Київ, то це станції метро, однак вони доволі ідеологізовані. Але за межами метро мозаїк у Києві менше. Найбільше таких об єктів є на заході України.

Розмовляв Олександр Сирцов