Майже пів тисячі художників Львова та області заявляють про готовність до радикальних протестів проти можливого рейдерського захоплення майна з боку міської влади і бізнесу.
Львівська обласна організація та Національна спілка художників України є засновниками Львівської фабрики скла, кераміки та скульптури (ЛФСКС). Правління ЛОО НСХУ переконане, що у цей час у Львові відбувається спроба рейдерського захоплення наших фабричних споруд площею 13,5 тисячі квадратних метрів та їх території, що має 2,5 га землі у парковій зоні біля Музею народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького. На мою думку, як директора ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури», та голови Львівської обласної організації Національної спілки художників України, львівські мистці готові до радикальних дій її захисту! А про можливе рейдерство свідчить кілька факторів і, зокрема, розпочате на межі з фабрикою з порушенням ДБН будівництво житлових апартаментів за нашою юридичною адресою ЛФСКС (вул. Мучна, 32).
Події, що пов`язані з фабрикою, мають тривалу передісторію.
У час фінансової кризи Львівської кераміко-скульптурної фабрики кінця 90-х – початку 2000-х років Національна спілка художників України (НСХУ), як власник фабрики, за договором передала все рухоме і нерухоме майно фабрики в управління ТОВ «Компанія управління проектами «Акрополь». 30 червня 2024 року (а остаточно 16 вересня 2024 р.) на вимогу фабрики та НСХУ за рішенням Господарського суду Львівської області майно фабрики передали її початковому правовласнику, тобто самій фабриці.
Судовий розгляд з повернення майна тривав понад два роки – з квітня 2022 року до 16 вересня 2024 року. Лише з цієї останньої дати всі фабричні майнові права знову офіційно зареєстровані за ЛФСКС. Відповідно лише тепер в Держреєстрі речових прав зафіксовано припинення будь-яких речових прав, які компанія «Акрополь» мала щодо цього майна.
Головну підозру викликає цей факт, що саме в період, коли Акрополь володів майном фабрики, в суд щодо усунення порушення пожежних вимог було подано не на нього, як на власника речових прав, а на саму фабрику, яка ними не володіла. Сам акт перевірки з боку пожежників і судовий позов сталися через зумисний підпал у порожньому приміщенні фабрики, до якого були залучені підлітки.
Думаю, що нібито помилкове скерування протоколу пожежників на нашу адресу і відповідного позову всупереч п. 6. Правил пожежної безпеки сталося не випадково, а з ініціативи можливих заінтересованих осіб та в їх намірах щодо захоплення нерухомості фабрики ЛФСКС, зокрема, тими, хто розраховує на відповідний зиск при її забудові житлом та тими від львівської міської влади, хто готував проти нас різні заходи і проекти, такі як:
– подання на розгляд сесії Львівської міської ради питання щодо інвентаризації приватного майна фабрики без відома її представників;
– ствердження одного із заступників міського голови та головного керманича Департаменту архітектури на офіційних зустрічах, що нібито наша фабрика ЛФСКС є комунальним об’єктом, а не приватним, що заснований НСХУ;
– а також факти цькування мене прихильниками мера на так званих workshop (зустрічах), та поява ряд їх неправдивих дописів проти мене, як керівника фабрики у підконтрольних соцмережах.
Національна спілка художників України теж у своєму відкритому листі виступила проти спроб перевести ЛФСКС у комунальне майно, зазначивши про початок спроб рейдерського захоплення нерухомого майна спілки. «19 серпня 2023 року заступник міського голови Львова Андрій Москаленко привів команду своїх прихильників на наш приватний об’єкт – ТзОВ «Львівська фабрика скла, кераміки та скульптури» за адресою вул. Мучна, 32 у Львові для нібито формування концепції використання комунального об’єкта за цією ж адресою».
У документах, складених «Акрополем» і ще попереднім керівництвом НСХУ, теж знайдено підтвердження намірів погодження питання переносу фабрики, яку започаткував на початку 30-х рр. 20 ст. Андрей Шептицький. Цей намір Спілки теж практично означав знищення фабрики, як основної бази художників у Львові та пов`язаної з нею історичної пам`яті.
Крім цього, в мене виникає велика підозра щодо законності відкриття кримінального провадження за нібито невиконання судових вимог з пожежної безпеки в приміщеннях фабрики, які, згідно норм законодавства, знаходяться в управлінні інших юридичних осіб на засадах оренди.
Також дивує попередня вимога ДСНС встановлення дорогого автоматичного протипожежного обладнання в приміщеннях, які нині не мають належного дахового перекриття і жодного електричного чи іншого обладнання, оскільки їх уже не експлуатують багато років. А самі скульптури з гіпсу чи бетону не становлять вибухонебезпечної загрози.
Також викликають занепокоєння неправові дії слідчого поліції, який відверто демонструє зневагу до норм Конституції, наданих йому правових обмежень і свою упередженість по відношенню до керівництва фабрики і окремих осіб, які приходять в орендовані ними приміщення для виконання вимог пожежної безпеки. Це тепер, на фоні війни і чималої злочинності в суспільстві, також викликає особливу нашу підозру.
Варто підкреслити, що слідчий поліції неправильно оцінює дозвіл Суду на діяльність фабрики пов`язану із забезпеченням проектування та встановлення устаткування пожежної безпеки, і що Фабрика вже придбала пожежні щити, уклала угоди і замовила проєктну документацію на протипожежне обладнання, і що на те є всі підтверджувальні документи про поетапне виконання вимог Постанови суду щодо дотримання правил пожежної безпеки.
На думку ЛОО НСХУ – всі, хто хотів би захопити Львівську скульптурну фабрику (ТзОВ ЛФСКС) і віддати її під забудову житла з метою отримання надприбутків, мають освідомити, що вони зневажливо знищують не тільки основну базу львівських художників, але і значимий об`єкт української культури та історико-культурну пам`ятку.
Заслужений діяч мистецтв,
Народний художник України Ігор Гавришкевич