В середовищі українських дітей з явилась нова забавка – вони не лише переодягаються у костюми різноманітних тваринок , як от собачок, котиків, коників тощо, а й намагаються імітувати їх поведінку, іноді доволі натуралістично. Звісно, в дитинстві більшість людей проходила етап гри, коли ми в школі бавились у різноманітних тваринок, однак теперішнє захоплення за масштабом на порядок перевищує те, що в принципі раніше було прийнято серед українців. На це можна дивитись з різних точок зору, сьогодні ми говоримо з єромонахом Юстином Бойком, доктором Богослов я та патристичних наук.
Отче Юстине, ви маєте певний досвід, адже до вас як священника, монаха звертається чимало людей, батьків із своїми історіями. Як ви оцінюєте цю субкультуру, чи ї вона нормою, чи вкладається у наші уявлення про те, як може, і як не може себе поводити дитина у певному віці?
Я вважаю, що це є психологічне схиблення,яке не ає нічого спільного з дитячими іграми у різних звірів. Була певна роль, яку виконувалось, але додому ніхто не приходив котиком, песиком, свинкою, приходила звичайна дитина. Ми маємо справу з психічним звихнення Тут людина тікає від самої себе. Тут людина уникає своєю ідентичності а саме що вона є людина, що найбільше прикрашає, що вона є людина. Псалом 8 каже: псалмопівець питає Бога: «Боже, хто така людина, що ти так дбаєш про неї». А тут є намагання втекти від людини. Це є наслідок гендерної ідеології, яка чоловіка і жінку зводить до її суспільнрої ролі, а не того, що дав Бог. Із соціальноїї ролі виникає квадроберство і ЗМІ це тиражують як новини. Ніхто ж не тиражує новини про те, де народилась яка дитина, її історію Натомість кожен квадробер стає в епіцентрі новин. Як на мене це певна ідеологія, ліволіберальна, яка далеко відбігає від нормальності і вона шкодить як антропологічній індентичності людини, так і духовній, націоналій. Це є хвороба. Бо дехто доводить, що колись переодягались у різних звірів, скажімо ставилась українська народна казка. А в казках звірі наебто отримують власну гідність, персоніфікуються. Наприклад казка Івана Франка «Лис Микита» де під кожним звіром малась на увазі певна людина чи психотип, і потім додому йшлося з певним змістом. Натомість щодо квадроберів я не можу зрозуміти їхньої суті, їхньої поведінки. Адже вони грають цю роль не в школі, не в театрі, а в місцях людних. І деякі батьки кажуть, що якщо ти вже став песиком, то й їж як песик, тут є проблема. Дехто каже, що це минеться, але я бачу, що суспільство все приймає.
Спочатку нам накинули, що гомосексуалізм і лесбіянство є нормою. Тепер накидають, що ьути конем, жирафою чи бегемотом є нормально. Потім заакцептують, що вбивство є нормою, а потім і вбивство стане нормою, а потім різні сексуальні збочення стануть нормою. Тобто співжиття з дітьми, родичамиКожну аморальну поведінку можна легалізувати двояким способом: Перше, прийняття відповідного законопроєкту, що намагається зараз зробити кола, які фінансуються американським мільярдером Соросом, друге – через ЗМІ, коли певний тип поведінки стає популярним і так званим демократичним соціологічним методом він стає загальноприйнятим під впливом пропаганди і його всі наслідують. Але від того, що ми чорний колір назвемо білим, а білий чорним – суть речей не зміниться.
Ви сказали про роль Сороса. Але очевидно, що враховуючи його вік, земний шлях Сороса завершується. І що толі?
Важко сказати, у кожній іделогії є люди, які працюють за гроші. Не буде Сороса – вони підуть працювати на когось іншого. А є люди ідеологічно переконані. І вони будуть продовжувати діяти. І тут є два варіанти: або вони зникнуть, і всі зрозуміють, скільки їх насправді. Або їх хтось візьме на свої фінанси хтось інший
Розмовляв Олександр Сирцов