19-20 листопада у Дрогобичі відбулись заходи в межах щорічного міжнародного проєкту Друга Осінь – цикл меморіальних та літературно-мистецьких подій у роковини загибелі дрогобичанина, видатного польського письменника й художника Бруно Шульца.
Бруно Шульц загинув 19 листопада 1942 року на вулиці міста внаслідок пострілу нацистського офіцера, який вирішив, що має право вбивати людей тільки за те, що вони є євреями. Зрештою, це пряма аналогія з тим, що відбувається зараз в Україні, коли російські окупанти вбивають людей тільки за те, що вони є українцями.
Про шульцівські заходи говоримо з їх організаторкою – керівницею Полоністичного науково-інформаційного центру Дрогобицького університету, доценткою та кандидаткою філологічних наук Вірою Меньок
Пані Віро, цього року, як вже багато років поспіль, відбулись чергові події на вшанування у Дрогобичі Бруно Шульца, відбулись попри війну та ту обставину, що іноземним учасникам є доволі проблематично їхати в Україну через проблеми з транспортом та війною. У чому особливість цьогорічної Другої Осені?
19-20 листопада відбувся 23-й міжнародний проєкт Друга Осінь. Шульц написав оповідання з такою назвою. Натомість назва проєкту означає також друге життя Шульца, життя після смерті, коли його невинно вбив нацист у Дрогобичі 19 листопада 1942 року. Чому загинув Шульц? Тільки тому, що був євреєм, і німецький нацист вирішив, що він не має права на життя. Друга Осінь повертає Шульцові його місце та його місто, і його життя у творчості, життя у нашій пам’яті, у нашому пам’ятанні. Я завжди наголошую, що пам’ять – це категорія завершена, а пам’ятання – це процес, зокрема пам’ятання про жертви не тільки нацизму, тому назва Друга Осінь – це категорія символічна й метафорична.
Ключовою подією проєкту є екуменічна молитва на місці загибелі Бруно Шульца. Спершу читаємо уривок з його оповідання «Друга осінь» в оригіналі польською та в українському перекладі Юрія Андруховича. Відтак звучить кадіш – єврейська молитва за померлих та християнські молитви – моляться римо-католицькі, греко-католицькі та українські православні священники. У цьому молитовному багатоголоссі звучить також пам’ять про багатокультурний Дрогобич.
Сьогодні історія повертається новою катастрофою. Не випадково, що цьогоріч поруч із місцем загибелі Бруно Шульца, звідки ми розпочинаємо Другу Осінь, у парку Степана Бандери з’явилась Алея Пам’яті – місце вшанування дрогобичан, які загинули на війні, і які загинули лише тому, що вони українці, бо так вирішив російський терор. Цьогоріч ми молились не тільки біля меморіальної таблиці Бруно Шульца, а й на Алеї Пам’яті.
Під час двох днів цьогорічної Другої Осені відбулися літературні презентації, поетичні зустрічі, поетично-музичні перформанси, а також традиційні «Листопадові читання» – цикл літературознавчих читань, тема яких цього разу звучала «Шульц і ми». Однак, навіть якщо інших подій в межах Другої Осені не відбудеться, то вона все одно буде, бо завжди буде екуменічна зустріч та спільна молитва.
Цього року до нас уперше завітали польсько-норвезький поет і перекладач Аріель Розé, письменниця Люба-Параскевія Стринадюк та польський публіцист, журналіст і суспільно-політичний дієвець Ярослав Курський. У авторському проєкті Данила Ільницького, Юрка Прохаська та Діани Горбань говорили про Дебору Фоґель, яка загинула під час ліквідації львівського гетто. У літературно-музичному перформансі Люби-Параскевії Стринадюк та Єви Райської говорили про забуту польську поетку єврейського походження Зузанну Ґінчанку та ромську поетку Папушу. Ці імена, нібито віддалені від Бруно Шульца, насправді тісно із ним пов’язані – це наші відкриття на цій Другій Осені. Відбувся також поетично-музичний проєкт Григорія Семенчука, який на основі архівних радіозаписів голосів українських поетів Павла Тичини, Євгена Плужника, Богдана-Ігоря Антонича, Миколи Вінграновського заново їх перевідкриває, поєднуючи їхні вірші зі своєю електронною музикою.
Шульцівські заходи відбуваються вже багато років поспіль. Як вони змінили місто Дрогобич та дрогобичан?
Цьогоріч відбулася вже 23-тя Друга Осінь – проєкт, який щороку починається на тому самому місці 19 листопада об 11:00, коли було вбито Бруно Шульца. На цьому місці є меморіальна таблиця, яка інформує про те, що сталось тут у 1942 році. Також раз на два роки ми проводимо шульцівський фестиваль – ШульцФест, це тижневий цикл різноманітних подій: літературні, театральні, музичні, образотворчі й інші проєкти. Натомість у Другій Осені ми зосереджуємось на драматургії невинної смерті, і тому тут головною є екуменічна молитва на місці загибелі Бруно Шульца. Мене тішить, коли щоразу більше дрогобичан приходить на цю молитву. В Дрогобичі немає аналогів такої зустрічі, пов’язаної з однією людиною. Шульц вчить нас після своєї смерті як можна й треба жити у просторі, який складався з багатьох культур та віровизнань, який є своєрідною мозаїкою культур – є багатокультурним містом. Дрогобич, як назвав його сучасник Шульца Мар’ян Гемар, це півтора міста – наполовину єврейське, наполовину польське та наполовину українське місто. І про це нам нагадує Бруно Шульц: що ми є різними й живемо у такому місці, яке зберігає пам’ять про представників багатьох культур. Дрогобич змінюється упродовж понад двадцятилітнього тривання Другої Осені та ШульцФесту.
Зараз маємо складний час війни, часто є не до культури. А хто фінансує зараз ваші заходи, навіть якщо йдеться про відносно невеликі кошти?
Міжнародний Фестиваль Бруно Шульца (ШульцФест) вже двічі відбувся під час війни, і наш літературно-мистецький проєкт Друга Осінь тричі відбувся під час війни. Це дуже важливо, що ці проєкти продовжуються під час війни, що приїжджають учасники як з України, так і з Польщі та інших країн. Для мене важливо, що наші події відбуваються не онлайн, а саме в Дрогобичі, бо важливим є місце. Шульцівські події по-справжньому можливі тільки у Дрогобичі. Фізична, особиста присутність учасників та гостей є відправним пунктом всіх подій, що їх присвячуємо Шульцові у Дрогобичі. Це факт підтримки України, тоді ми тримаємо культурний фронт. Зброя, енергія, культура – це зараз найважливіше для України. Тому про культуру не можна забувати. Онлайн цього не зробиш.
Підтримують різні інституції з Польщі. Друга Осінь – камерний проєкт, він не потребує значних коштів, однак мусить бути певний ресурс. Цього разу проєкт підтримав Краківський університет Комісії національної освіти – завдяки професорові Павелові Прухняку, котрий від 2021 року є співорганізатором Другої Осені, яка стала нашою спільною з ним місією.
Почесний патронат надали Генеральне Консульство РП у Львові, міський голова Дрогобича та начальник Дрогобицької РВА. Серед співорганізаторів – Польський Інститут у Києві. Ініціатором та головним організатором Другої Осені є Полоністичний науково-інформаційний центр імені Ігоря Менька Дрогобицького педуніверситету. Полоністичний центр має ім’я мого покійного чоловіка, з яким ми разом розпочинали цю справу, а тепер продовжую її у співпраці з польськими друзями й партнерами. У мене вже є план Другої Осені на наступний рік, сподіваюсь, що буде інша ситуація в Україні.
Біля джерел Другої Осені та ШульцФесту є Товариство Фестиваль Бруно Шульца в Любліні, головою якого є Ґжеґож Юзефчук – почесний доктор Дрогобицького педуніверситету, художній директор Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі. У Дрогобичі – театр, міська бібліотека, мій рідний університет та інші інституції теж долучаються до реалізації Другої Осені та ШульцФесту.
Розмовляв Олександр Сирцов