Андрій Садовий нарешті знайшов для себе достойне заняття, якому він готовий присвятити весь час, навіть не очікуючи завершення війни – він займеться квітковим бізнесом. Причому робитиме він це не в якомусь кривобокому МАФі, а у високоестетичній та мистецько витонченій сторуді, що стане окрасою нашого міста. Дружина-мистецтвознавець Катерина Кіт-Садова йому у цьому допоможе.
Вам це може видатись трохи дивним, але на такі роздуми мене сподвигло спостереження за перебігом пленарного засідння сесії ЛМР 19 грудня, де прозвучали несподівані зізнання міського голови. Давайте відразу уточнимо – квітковий чи то павільйон, чи то МАФ, чи то магазин чи супермаркет Андрій Садовий збираєтться будувати не за власні кошти, а робити його комунальним. Мовляв, це саме те, що зараз терміново потрібно місту.
Звісно кожна людина голосувала за АІФа та нинішній склад міської ради зі своїм мотивів, але якщо коротко це зводиться до кількох головних питань – щоб в місті була вода, тепло в помешканнях в доброму стані дороги, працювали комунальні школи, ходив транспорт і т.п. питання, які не може, і врешті не мав би забезпечувати бізнес. Щодо бізнесу, то все, що вимагається від міської ракади – регулювати його роботу, максимально сприяючи їй відповідно до чинного законодавства, а не особистих смаків міського голови. Якщо ж є рішення судів, то він мав би їх виконувати.
Отож 19 грудня на сесійному засіданні ЛМР дійшло до питання «Про поновлення гр. Путасу Ю. В. строку оренди земельної ділянки на пл. Соборній, 16», або ж, у другому варіанті – «Про відмову…» і далі по тексту.
І тепер треба пояснити, що це за ділянка, а розташована вона у ду-у-уже привабливому місці і йдеться про доволі просторий квітковий павільйон де працює близько 100 людей. Ймовірно це найбільший у Львові торговий заклад, який торгує винятково квітами. Заклад з історією, адже на цьому місці торгували квітами ще на початку ХХ століття, і цю торгівлю не могла закрити ні нацистська Німеччина, ні советська влада. Але це самий центр міста, поруч з найстарішим ринком Львова – Галицьким, а кілька років тому поруч з явився торгівельний центр Роксолана, який злі язики пов язують із відомою у Львові родиною Дубневичів. За кілька сот метрів – Львівська ратуша та будівля Львівської обласної ради, та й місце саме по собі гомінке, яке не оминають ні городяни, ні численні туристи.
І ось в цьому році завершився термін оренди земельної ділянки (10 років), тож Юрій Путас, як сумлінний підприємець, який не має жодних боргів по оренді та податках, завчасно подав документи на продовження терміну оренди. Ще одна важлива деталь – сама будівля є у власності підприємця. Зведена вона капітально, з фундаментом, з тривких матеріалів, зокрема цегли і є повноцінною капітальною спорудою. Крім того сам Юрій Путас виграв всі суди, які в нього були щодо цієї споруди. Також підприємець неодноразово вносив певні покращення в саму споруду, про що свідчать давніші фотографії площі.
Отож попри все сказане на сесію виноситься два варіанти ухвали – продовжити, або скасувати термін оренди.
Здавалось би – питання дрібне, однак воно викликає надто жваву дискусії. Можливо через центрове розташування павільйону, можливо через те, що сам Юрій Путас людина відома у Львові і навіть був депутатом Львівської міської ради, а можливо і тому, що в залі нема жодного депутата, який хоча б раз в житті не купував на цьому місці квіти. Для багатьох це пов язано з певними особистими подіями. Навіть Андрій Садовий зізнається – він сам є клієнтом цього павільйону. Хоча постійно робить свідомо чи несвідомо помилку, називаючи його МАФом. Риторичним постає питання голови бюджетного комітету Надії Шелестак – якщо всі суди виграно, то чому ми тоді відмовляємось від грошей за оренду землі, ку сплачує Юрій Путас
Але тут бере слово заступник міського голови Любомир Зубач, з сентенією про те, що продовжуючи оренду, ми тим самим підвищуємо капіталізацію цього бізнесу, «а павільйон нам доведеться рано чи пізно викуповувати». А що поганого в капіталізації української власності? І чому ти вважаєш, що цей викуп є невідворотній?
А далі був доволі епічний виступ депутата від партії «Самопоміч» Андрія Шевціва, який власне і запропонував Садовому увійти в квітковий бізнес. Мовляв, вибиремо ділянку поруч, збудуємо квітковий павільйон і будемо торгувати квітами від імені міста.
І ось ці паси вже підхопив Андрій Садовий, якому ідея квіткового бізнесу явно зайшла. Мовляв, збудуємо естетично вишуканий павільйон, все ж торгуватимемо квітами, а не якимось там бузматеріалами і там…. А заодно дуже непоштиво Андрій Садовий висловився про естетичні смаки самого підприємця, мовляв негідним статусу ЮНЕСКО є такий незугарний є і сам павільйон, і сусідній Галицький ринок (бізнес родини Путасів). Хоча, естетичні смаки – не є юридичним поняттям, про якісь звернення від ЮНЕСКО стосовно павільйону чи ринку чомусь не згадав, по-третє – якщо ти такий принциповий, то чому ходиш туди купувати квіти?
Ну і ще одне – за словами Андрія Садового, місто, мовляв, не давало дозволів на будівництво павільйону. Але якщо це так, то чому протягом років, протягом яких там стоїть павільйон, ти не спромігся зібрати документи та виграти з ними суд?
Однак це питання має свою історію. Як ми говорили раніше – спочатку був квітковий павільйон, потім з явився торгівельний центр «Роксолана» — у 2013 році.
https://zaxid.net/v_tsentri_hochut_znesti_kvitkoviy_pavilyon_n80040 І ось толі представник цього ТЦ сказав буквально таке – ми тут будуємось, тут буде парковка, а думка квітникарів нас цікавить менше всього. І Ярослав Дубневич (зараз в бігах за іншими справами) тоді теж сказав – місце для квітникарів знайдеться. Хоча минуло 10 років, а жодного квітникаря в ТЦ так і не з явилось.
Отож у підсумку, не маючи переконливої переваги у залі Андрій Садовий запропонував відкласти розгляд цього питання, мовляв, треба знайти якесь інше рішення. Хоча розумні юристи зазвичай радять – якщо не знаєш, як вчинити – вчини по закону. То моде і Андрій Садовий залишить свої уподобання у своєму обійсті біля Шевченківського гаю, та почне діяти по закону?
