Минув рік з того часу, як московські окупанти знищили музей головнокомандувача УПА Романа Шухевича, який розташований у колишньому селі Білогорща (тепер входить до складу Львова). Однак минув рік, і хоча йдеться про відносно невеликий об’єкт, однак музей так і не вдалось відновити. Головна причина – цей музей став об’єктом конкуренції двох політиків – Петра Порошенка та Андрія Садового, які заявили про своє бажання відбудувати музей, однак на практиці цього так і не сталось. Чому так – говоримо із політологом Володимиром Цибульком.
Володимире, ситуація справді дивна, адже музей Шухевича так і не вдалось відновити. Чому так сталось?
Комедія в тому, що на пам яті про Романа Шухевича почалась політична війна. Коли це трапилось, то Петро Порошенко оголосив, що він своїм коштом відновить музей. Це логічно, адже Європейська Солідарність, яку він очолює, є правоцентристською партією, і серед особистостей, які шанують їх виборці є генерал Шухевич, тож музей його імені – важливе місце місце пам яті для них. А ми пам ятаємо, що після великої трагедії в Грибовичах (тоді Порошенко був чинним Президентом), на львівську владу відкрили банато кримінальтних справ, у тому числі і на Андрія Садового. І саме тоді розпочався особистісний фактор між ними.
Найперше цінність музею Шухевича полягала в справжності його артефактів. Якщо це буде новий об єкт, навіть один в один, то може він і коштуватиме 40 млн. то це може бути сільська хата зашита скляним кубом та розширені виставкові площі. Львів перенасичений історичними реліквіями, однак тут, на околиці міста, можна було б зробити такий спеціальний центр, де багато упівських артефактів було б зібрано.
Я відразу уточню, що Білогорща – це така віддалена околиця Львова, де навіть не кожен львів’янин протягом свого життя може побувати
Він цікавий, бо сплески уваги до таких місць суто календарні, наприклад в день створення УПА, туди можуть їздити студенти, науковці, це дидактичний, навчальний музей. Музей Шухевича дуже однозначний – його напряму можна пов язати з УПА і її командувачем.
Музей, є комунальною установою Львівської обласної ради, а земельна ділянка і, можливо приміщення, точніше вже зараз – залишки приміщення – власність міста. Може в цьому проблема?
Якщо ділянка та об’єкт у власності міста, однак утримання на обласній раді
Директор Львівського історичного музею розповідав мені, що їх до участі в конкурсі не запрошували. Хоча, можливо, в них є свої побажання до нового приміщення…
Тут найбільшою цінністю є сам будинок та криївка, вони були незмінні від часу, коли там перебував Роман Шухевич. Тепер зрозуміло, що це буде підробка, тоді треба переформатувати музей, чи є сенс зберігати музей. Тут потрібна західна модель управління музеєм, утворюється наглядова рада не з чиновників Варто залучити членів родини. Друге, якщо конкурс виграний, чи було публічне обговорення, голосування? У Садового є свій інтерес – помста Порошенку, але в результаті громада не отримала музею.
Що водиться за Садовим – це постійне затягування термінів, немає значення, яким проєктом він займається – чи то відновлення музею, чи будівництво сміттєпереробного заводу, різниця тільки в масштабі проєктів. Однак в історії з музеєм є важливий момент – росія мала певну мету, коли його нищила. Як на мене, протягом року це можна було спокійно відбудувати, це не такий великий об’єкт. То чи не отримала Москва те, що їй і потрібно?
Всі ми пам’ятаємо інтенсивний шлейф стосунків Садового та Фрідмана, вкладення Альфа-банку у Львівську інфраструктуру. Тому тут проглядається темка формування козирів для Фрідмана. Він повернувся до Москви з похиленою головою, він не витримав в Ізраїлі, путін йому все пробачив, він навіть постачає комплектуючі для виготовлення зброї. Тож цей сюжет може бути реалістичним. Фрідман може сказати, що він це зробив, що він затягнув відновлення музею Шухевича. Цей сценарій ймовірний. Спадщина комунікації з Фрідманом нависає над Садовим. І щоб він не робив, йому будуть згадувати Фрідмана.
Розмовляв Олександр СирцовВідеоверсія тут: https://www.youtube.com/watch?v=PZLlE4dRbJM