Цими днями голова Закарпатської ОВА Мирослав Білецький вирішив попіарити себе хорошого і таке собі підприємство «Ламелла» з міста Тячева, яке він нещодавно він відвідав. Підприємство спеціалізується на виробництві меблів. Як зараз прийнято, Мирослав Білецький охоче фотографував підприємство (напевне все ж це робила його прес-служба), а потім у соціальних мережах оповів, яким класним є це виробництво, яке ще в 2001 році було невеликим цехом з виготовлення деталей до меблів, а вже зараз є одним із великих експортерів у країни ЄС. «Тут дбають про своїх працівників: безкоштовні обіди, транспортування до місця роботи в радіусі 50 км, а середня заробітна плата становить 25 тис. грн.» — з пафосом написав очільник області. Підприємство є немаленьким – тут працює 430 людей, і що важливо – планує розширення до 700 працівників. Тобто плюс 170 працівників що не може, не тішити.
Але облишимо на деякий час сонячне Закарпаття а перенесімось на рівень загальнодержавних проблем. А тут є старт цікавезного проєкту з повернення українців з-за кордону додому, який стартує на початку цього року – проце заявив радник українського президента Олександр Камишин. Проєкт запрацює найперше у Німеччині і матиме на меті влаштувати українців на оборонні підприємства. Вочевидь цьому і сприятиме німецька влада, яка розраховує, що українські біженці все ж або влаштуються на роботу на німецькі підприємства, або ж, якщо їх це не влаштовує – повернуться додому. Також з першого березня цього року обсяги допомоги українським біженцям планує скоротити і Словаччина.
Як бачимо в Україні є дві політики з одного питання – радник Володимира Зеленського каже – ми будемо повертати з-за кордону, на місцях голова ОВА фактьично піарить запрошення з південних країн робітників м яко кажучи не дефіцитних професій. Іншими словами він будує Україну, але без Українців.
Адже що таке меблева фабрика з точки зору працевлаштування – передусім це різноманітні спеціалізації столярної професії. Чи є вони серед біженців – напевне що є, хоча зазвичай столярами працюють чоловіки. Чи навчають цій спеціальності в Україні, принаймні на Закарпатті? Тільки в цій області є чотири навчальних заклади: Мукачівський та Ужгородський центри професійно-технічної освіти, Міжгірський та Тячівський професійні ліцеї та 2 навчальних закладів зі спеціальністю столяр є в Івано-Франківській області та 15 навчальних закладів у Львівській області. Тобто сказати, що є нестача кадрів, принаймні у такому обсязі, щоб тягнути робітників з далеких азійських країв – не випадає. Є інший, не дуже приємний момент – в Україні немає власної політики у цьому питанні. Адже зазвичай йшлося про українських заробітчан десь чи то на польській полуниці, чи, можливо, на якихось меблевих фабриках у Європі. Ось оголошення з меблевої фабрики в Литві де платять 1900 євро в місяць. Тобтоланцюжок такий – український біженець врешті опиняється на роботі на литовській фабриці, а в Україні працюватиме громадянин Бангладеш. А державний чиновник навіть буде на цьому піаритись, адже мовляв податки залишаться в Україні. Податки залишаться. Українців не буде.