Андрія Садового після його неминучої відставки чекає вельми непроста доля – про це у своєму ФБ написав ієромонах о. Юрій Бойко. Він зазначив, що все це є наслідком системи, яку створив сам міський голова, передусім його ставлення до лдей, які його оточують https://www.facebook.com/justyn.studyt
. Подаємо повнотекстово:
««ПАМʼЯТНИК»
імені Оксани Линів та мера Львова Андрія Садового,
1) який активно «пропихала» Львівська міська рада,
2) через який посварився весь Львів,
3) і який є символом несмаку та розбрату.
Підкреслюю: я ані не захисник дій Оксани Линів, ані її адвокат. Я її також не розумію.
Але пишу як священник для короткого Іспиту сумління львівʼян та львівської влади:
коли Оксана Линів була вигідна нашій Львівській міській владі, то про неї писали, радилися, планували.
Але вистачило Оксані Линів спіткнутися, як з медоносних ЗМІ Ратуші полилася гноївка на Оксану Линів.
І замість пробувати особисто говорити з Оксаною Линів про її місію в часі війни з Московією, вирішили її зацькувати та викинути як непотріб. До речі – Українку.
Так було і з митрополитом Андреєм, якого у Львові чужі (Поляки) вважали зрадником, а свої (Українці) – агентом Польщі.
Так свого часу викинули Івана Франка свої ж, так викинули інших.
Так напочатку у Львові було і з Любомиром Гузаром, аж доки він не перебрався до Києва.
Так було з воїнами АТО, яких спочатку прославляли, а згодом зробили винуватцями, сказавши, що не усі воювали.
Так буде з кожним із нас, включно з теперішніми Героями України після перемоги. Про них скажуть, що не все так однозначно.
Так було з УГКЦ, підтримку якої львівська влада, різні структури в усій її повноті шукали весь час, але згодом перекинулися на усіх, які приносять дивіденди слави.
Так буде і з Юлією Сенюк (Джезефіною Джексон) і Христиною Соловій, одну з яких зараз підносять, а іншу починають цькувати.
Тільки гріб і посмертна слава повертають все.
Так буде ще і з багатьма справді талановитими людьми у Львові, яких будуть використовувати до того моменту, доки вони не спіткнуться і стануть непотрібними та виїдуть знеохочені за межі України.
Так буде і з Андрієм Садовим після того, як він перестане бути мером. З ним, щоправда, буде гірше, бо він як істинний знавець (разом панами Березюком і Фільцом) львівських душ, став співтворцем цієї страшної машини, яка роздавить і її авторів.
Це я пишу на науку усім нам – жителям Львова у Великий Піст і запитую: «А може з нами щось не так ? Чи може добре дерево, яким ми себе вважаємо, приносити погані плоди ?»
І коли священники, патріоти, авторитети кричать на весь голос, що нам слід змінитися, навернутися, щоби стати іншими людьми, то у відповідь насмішки і цькування.
І ніхто не думає далекоглядно, запитуючи про те, які плоди принесуть ці дії у майбутньому.
А чому ? Бо велика частина тих, від кого щось залежить, не вірять у майбутнє, бо не мають віри. Вірять тільки в теперішнє, бо його видно, його можна помацати і щось на ньому заробити.
Так і живемо. А можемо ж змінитися.
І, здається, вже час найвищий змінитися, бодай трохи.
Але ні, мер Львова вирішив інакше.
Продовження зневаги національної памʼяті продовжується.
Тепер під львівський каток цинізму потрапив полковник Євген Коновалець.»