Маємо дуже ладного міського голову, головне – патрійотичного. Вже і говорить тільки українською, і гроші на ЗСУ збирає, і дрони передає на передок. І навіть в центрі міста дозволив перейменувати вулицю Технічну на вулицю Ірини Фаріон. Навіть новесеньку тротуарну плитку поклав біля таблички з її іменем. Добре, що хоч вуличка та коротесенька, тож дуже тратитись на хідникову плитку не довелось. Зрештою тою вуличкою будуть львів яни ходити, може і не тільки Фаріон, а й Андрія Івановича згадають незлим, тихим словом, а не тільки як сварила його Ірина Фаріон.
Так за що вона його сварила, а, ну так, за те що «Львов гаварит по руски», а вона з тим була незгідна. Так то він з наукращими намірами і винятково задля того, щоб розвивалась українська мова і нікого при цьому у Львові не щемити. А так він завжди за українську та українське. За український бізнес. І за українське військо. От і зараз щоразу передає на військо мільйони й мільйони. Ну хіба ж Андрію Садовому шкода, зрештою, не свої ж гроші передає – громадські.
Андрій Садовий зупинився в задумі, бо якраз треба було вирішити, якою вулицею йому треба буде зараз пройти – Ірини Фаріон чи Івана Вакарчука. Обоє достойні люди, у епам ять Ірини Фаріон та Івана Вакарчука названо дві невеликі паралельні між собою вулички, правда одна була затятою націоналісткою, а інший – так само затятим лібералом. Тому на відкриття вулички Ірини Фаріон він послав свого вірного заступника Москаленка, а вулицю Івана Вакарчука відкривав особисто. Зрештою молодший Вакарчук – людина впливова, має свою фракцію у ВРУ, та й сам є кумиром молоді попри всі його політичні кульбіти. «Свободівці» не такі потужні, але у Львові з ними сваритись теж не випадає. «А пробіжу но я швиденьку вулицею Вакарчука, якихось 100 метрів ніхто, спдіваюсь не помітить» сказав Садовий простуючи до Львівської політехніки та виконуючи свій безвідмовний принцип ні з ким не сваритись.
Власне кажучи в цей момент, коли Андрій Іванович звертав з вулиці Івана Вакарчука помітив його і я, проїжджаючи повз на гарному великому автобусі. Автобус і справді був гарний та зручний. Оскільки сидів якраз у передній частині пасажирського салону, то мимоволі глянув на водійське сидіння. А там, на кермі величезна… ні, не символ, що нагадує кажана. Принаймні у мене таку асоціацію викликає електронівська емблема. Там на кермі витиснуті три великі букви. Але не ті, про які можна ненароком подумати. Ні, це цілком прийтойні букви «МАЗ». Для тих, хто не сильний в абревіатурах поясню: Мінський автомобільний завод.
Колись, коли ще тільки но Зеленський прийшов до влади Андрій Садовий вирішив бути добрим ще й з нашим північним сусідом – Лукашенком. І купив у нього одразу сотню мінсьтких автобусів. Мовляв, чкщо купити у Лукашенки його автобуси, то він стане дуже добрим до України і все кине та відірветься від пуйла. Вивалив за них чималі гроші – по 122 000 євро за автобус. Фактично Андрій Садовий зробив Лукашенку касу. Віддав йому за тодішнім курсом 372 млн грн. помогло цезахистити Україну ? А ви як думаєте. Коротко кажучи, спілкуючись з Андрієм Садовим – будьте пильними.
Щиро ваш Левко Левкович