Сокільники: трамвай, швидкий розвиток, будівництво, аеропорт

Перше враження від кабінету сільського голови Сокільник Тараса Сулимка – неймовірна кількість різноманітних подяк та грамот на всіх стінах. Подяки практично від всіх військових частин ЗСУ, яким допомагає Сокільницька сільська рада. «Є тут подяки і від Валерія Залужного, і від Петра Порошенка. Нема хіба що від Володимира Зеленського. І не буде» — каже Тарас Сулимко, фактично одразу окреслюючи свою політичну позицію. Ветеран АТО, який переміг на виборах у рідному селі, тепер робить усе, щоб допомогти своїм побратимам гнати московського ворога.

Тарас Сулимко про допомогу військовим

Це подяки від військових частин, ми працюємо з хлопцями без посередників, і веземо що їм потрібно просто в окопи. Кількість можна тільки у фінансах. Є бюджетні кошти, які ми виділяємо. За три роки – 300 млн. бюджетних коштів. Однак є ще позабюджетні кошти: ми проводимо численні конкурси, аукціони, допомагає бізне, всі працівники сільської ради, щомісяця купуємо принаймні один автомобіль, останні роки ремонтуємо, веземо автомобілі відремонтовані, назад веземо ті, які потребують ремонту. У цю роботу включені всі шари мешканців, від дітей, які печуть пляцки та продають на перерві, церкви, дівчата плетуть сітки, є кілька кухонь, які роблять сухі зупи.
Пане Тарасе, ви перед початком розмови сказали, що у вашій громаді воює 400 людей, при тому є 10500 мегканців. Це дуже велика кількість військових.
Є об єктивні та суб єктивні причини. У нас є кілька багатоповерхових будинків, в яких мешкають суто військові. Аде якщо рахувати, що війна почалась у 2014 році, у 2016 році я запровадив облік, було вже бідьше 100 чоловік, то в 2022 році 99% тих, хто воював в АТО пішли воювати. Проводиться, звичайно і робота. Хочу виділити,що коли людину спочатку підготувати і вона сама приймає рішення, це буде хороший воїн. У 2019 році я рганізував однодумців, які готували молодь до військової справи, ми працювали ціле літо. А на початку 2022 року ми це зробили бідьше для дорослих. Ми робимо літні табори на полігоні. Нам дали західних військових інструкторів 60+, і вони все це робили як інструктори. З початку 2022 року цей центр працює дуже потужно цілобово. Він вже зареєстрований у ВПК України, ми зробули комунальне підприємство, маємо 10 інструкторів на зарплаті, вони готують людей до супротиву. Коли людину начвили стріляти надати медичну допомогу, тактичні навики, у нас є великий та гарний клас, де вчимо літати на різних видах безпілотних апаратів. І коли люди що навчились, то вони самі бачать, що треба йти. Адже там є і виховники, які вчать поваги до воїнів. Ми можемо їх навчити, щоб вони не загинули в першому бою. Ми, напевно, єдина сільська громада, ка зробили такий центр. Ми взяли в оренду в Києві гегтари лісу і зорганізували там свій центр. На нині вже 7 вищих навчальних закладів підписали з нами угоди ітам готують студентів, набираються досвіду військової справи.
У Львові є такий центр?
Так, але ми свій центр створили у 2022 році, а вони тільки цього року, після того, як вийшло розпорядження, що всі військові адміністрації повинні мати такі центри.
Дапвайте перейдемо до більш цивільних справ. Передусім зауважу, для читачів, які живуть поза межами Львівщини, що Сокільники – це найближчий сусід Львова. Межа між нами настільки тонка, що в більшості випадків без спеціальних орієнтирів її просто неможливо найти на землі. З одного боку вудиці Стрийської – Львів, з іншої – вже Сокільники
Так є у цілому світі, де маленькі громади межують з мегаполісами. Місто розширюється і має чи то спільні кордони, чи сусідствує з маленькими громадами.
Однак в рамках адмінреформи чимало сусідніх зі Львовом громад увійшли до складу Львова. Сокільники від цього відмовились. Чому?
Найперше ми дивились на такі населені пункти, як Рудно, яке було частиною Львова з 1970їх років. І так і не отримали розвитку., ми бачили інші приклади і розуміли, що можемо розвиватись самі. За 5 років каналізували 60% села. Ми входили у Пустомитівській район, тож ми просили Пустомитівську РДА у допомозі нам. Однак нам відповіли, що ми за кільцевою і нам не цікаво туди вкладати, звертались до Львова, однак нам сказали, що ви у Пустомитівському районі. Тож ми були ні там, ні там. У результаті у ХХІ столітті ми не мали нормальної школи, жодного дитячого садку, ні клубу – ми не мали нічого. Коли ми почали розвиватись, побачили, що воно в нас виходить, у нас хороший темп розвитку. Звичайно, починаючи з 2022 року у нас змінились пріоритети, і основна маса грошей йде на ЗСУ. Цього року на першій сесії ми відмовились від усіх капітальних будівництв, і всі гроші ми віддаємо на ЗСУ. Коли держава показала, як будуть створюватись громади, написала правила по пунктах, то по всіх показниках ми були одні з кращих в області. І нам було дивно, що з такими хорошими показниками повинні приєднуватись до Львова.Ми зменшили податки для бізнесу, в нас осіло дуже багато бізнесу, було збудовано три великі заводи: Росан-пак, Ельграф, Епіцентр. Він зараз величезний, але має бути ще більшим. Зараз збудовано тільки його третину. Громада чує себе сильною, є кому наповнювати бюджет, тому й люди їдуть, і квартири нові купують, бо хочутьстворити нову сім ю. Якщо громада є спроможна щось створити нове і щось хороше – точому ні.
Давайте поговоримо про розширення Сокільник, адже зараз великого шуму наробив ваш новоий генеральний план.
Бачите, виходить дивна ситуація, коли інша громада, не важливо, Львівська чи якась інша має до нас претензії. Серед тих земель, про які йдеться – все приватні землі, там не має клаптика комінальної землі. І ми, сільська рада, повинні вставати на бік наших мешканців, бо то є їхня земля. А у всьому світі на першому місці є приватна власність.
Однак що виходить – в генеральному плані йдеться про багатоповерхове булівництво на території Сокільник. Йдеться про суттєве збільшення населення – до 50 тисяч.
Це неправильно – 50 тисяч ніколи там не буде. Але вони рахують загальний приріст населення. Вони ж рахують не тільки один район. Ще є великий квартал у Басівці, де дується великий квартал забудови. Тож розробники додали все це, то через 20-30 років може бути і 50000 мешканців. Але я акцентував би на іншому: коли ми робили генеральний план, де всі архітектори області одноголосно проголосували, що це є добрий генплан. Його робили дуже хороші фахівці, то він користувався планом Великий Львів, ми практично перенесли на свій план. Ми нічого свого не придумали. От як їхнє було, ми так і намалювали.
Однак про що ходить: Сокільники попадають в зону дії Львівського аеропорта, фактично над Сокільниками проходить глісада аеропорта, літаки злітають буквально над селом.
На цьому етапі ми зробили те, що нам було дозволено: Багатоповерхове будівництво – це і три поверхи, і 16 поверхів. Дозвіл на поверховість дають державні організації. ДАБІ, Артбуд, якщо вони не дають дозволу – ви не маємо жодного стосунку. Яка там має бути висотність, це визначається потім, коли розробляється квартал забудовице не повноваження сільської ради. Це повноваження державних установ, у тому числі й аеропорта. Якщо аеропорт не дає такого дозволу, то й будівництва не буде.
Однак була заява прес-служби аеропорта. Що такого дозволу немає
Це неправда. Ми маємо офіційні документи від аеропорта. І там йдеться що плани будівництва зі сторони Сокільник не суперечать та не заважають аеропорту. Від аеропорта та майбутнього будівництва є вилика відстань, і ця територія є зеленою зоною.
А чому це так схвилювало Львів?
Не знаю. Є різні причини, які б я не хотів озвучувати. Ми добрі сусіди, ми завжди підставляли плече. Наприклад у 2012 році, коли йшлося про розширення Львівського аеропорту ми віддали свої землі для цього. Тоді вони обіцяли поставити людям шумозахисні вікна, однак це не було виконано. Ми своїми силами зробили що могли. Ми завжди тільки за добросусідські взаємини. Перед 2012 роком було питання перенесення цього аеропорта, про це говорили і архітектори, і всі, хто розуміють, що він був би набагато більшим та потужнішим, якби він був на іншій території. Ну і подивіться вулиці зі сторони Львова: Патона та інші, вони настільки забудовуються. Ну не може бути, що Іванові можна, а Петрові не можна.
Ви не так давно заявили про готовність вашої громади до вирішення давньої львівської проблеми – добудови трамвайного моста через вулицю Наукову. Вочевидь і тому, що сподіваєтесь вирішити власні транспортні проблеи, зокрема дотягнути трамвайну колію і до села Сокільники. Як би це мало бути на практиці?
Нормально, чому трамвай не може бути у Сокільниках? У нашому генеральному плані це передбачено, ми для Львова виділили велику ділянку, куди б вони могли перенести своє трамвайне депо. Адже тоді у Львова з являється інтерес тягнути сюди трамвай. Вони мають проблему винести трамвайне депо з вулиці Сахарова. Звісно, що ми не можемо рівнятись з бюджетом Львова – там мільярди, а в нас мільйони, до того ж в нас держава займає багато реверсом, адже ми громада-донор. Ми звертались до Львова з питання каналізуванн. Наприклад у нас по сусідству в селі Малечковичі є озеро Глинна Наварія. І ми б хотіли допомоглти в його очищенні, зробити спільну рекреаційну зону. ЛМР не дає нам технічну документацію, щоб ми могли робити каналізацію. Я пропонував долучитись до реконструкції очисних споруд Львова. Звичайноу співвідношенні населення – у Львові иільйон населення, в нас 10000 мешканців. Є проєкти, в які ми б могли включитись.
Якщо оворити про трамвай, наскільки у ньому є потреба у Сокільниках?
Зі сторони Пустомит є багато транспорту. А зі сторони Кульпарківської – бракує. Однак ми не маємо на це вплив – це повинна робити обласна адміністрація. Трамвай дасть нам більше можливостей.