У кабінеті бургомістра Львова нещодавно знайшли прослушку. Так-так, саме там, де колись Садовий приймав журналістку Оксану Шкоду, яка, за деякими даними, мала сепаратистські симпатії і навіть спілкувалася з Медведчуком. Іронія ситуації в тому, що «чай із Шкодою» став епіцентром шпигунського детективу прямо у серці львівської міської адміністрації.
Можна лише уявити, що слухали: обговорення нових тролейбусів, ремонти доріг, будівництво парковок або ж просто дружні розмови за чашкою чаю. Хтось міг би подумати, що такі розмови мають велике значення, але чи справді кому потрібні деталі того, як бургомістр обговорює щоденні справи міста?
Оксана Шкода, здавалося б, була просто гостею, а історія з прослушкою додає їй вигляду «агентки з великої гри». Тим часом Садовий продовжував щодня відпивати чай у своєму кабінеті, не підозрюючи, що його слова можуть стати матеріалом для шпигунського архіву.
Іронія ще й у тому, що прослушку знайшли лише зараз. Можливо, під столами міських кабінетів ще лежать записи розмов про сміттєвози, кав’ярні на розі та бюджетні комісії. І поки одні вивчають «секретні» аудіозаписи, інші просто посміхаються: у Львові є речі цікавіші за записи чаювання бургомістра.
Мораль проста: прослушки – це цікаво, але кому насправді потрібні розмови Садового? Хіба що для історії, або для нового іронічного заголовка в місцевому Telegram-каналі.
