За останні кілька років українські міста почали змінюватися не лише через війну, а й через переосмислення того, як і де люди хочуть жити. Якщо раніше девелопери масово зводили 20–25-поверхові житлові комплекси, то нині дедалі частіше з’являються проєкти на 2–5 поверхів — таунхауси, клубні будинки, малоповерхові квартали.
Чи це новий сталий тренд, чи лише вимушена пауза?
Чому висотки втрачають популярність
Висотне житло довгий час вважалося символом сучасного міста. Але з роками накопичились проблеми:
- Перевантаження інфраструктури. Школи, садочки, дороги й паркінги не встигають за кількістю мешканців.
- Залежність від ліфтів і електрики. Під час блекаутів життя у висотках стає серйозним випробуванням.
- Щільність і шум. Тисячі людей на одному гектарі створюють напругу, затори й конфлікти.
- Психологічна втома. Пандемія й війна показали: людям важливо мати простір, тишу і відчуття безпеки.
Чим приваблює малоповерхова забудова
Малоповерхівка — це не «крок назад», а інша філософія міста.
Основні переваги:
- менша щільність населення;
- простіша евакуація і доступ до укриттів;
- менша залежність від ліфтів;
- двори без машин;
- можливість автономних рішень (сонячні панелі, генератори, власні котельні);
- тісніші сусідські зв’язки.
Для багатьох українців це спроба повернутися до людяного масштабу міста.
Економіка питання: дешевше чи дорожче?
Парадоксально, але малоповерхове житло не завжди дешевше.
З одного боку:
- менші витрати на ліфти й складні конструкції;
- швидше будівництво;
- нижчі ризики для інвесторів.
З іншого:
- дорожча земля;
- менша кількість квартир на ділянці;
- вища собівартість квадратного метра.
У результаті малоповерхівка часто позиціонується як комфорт-клас або бізнес-клас, а не масове житло.
Львів і область: окремий випадок
Для Львова малоповерхова забудова — особливо чутливе питання. Місто історично формувалося кварталами 3–4 поверхи, але останні 15 років отримало чимало «чужорідних» висоток.
Сьогодні дедалі частіше громада і містобудівники говорять про:
- збереження силуету міста;
- обмеження поверховості;
- розвиток приміських громад замість ущільнення Львова.
Саме тут малоповерхівка виглядає не модою, а необхідністю.
Тимчасова реакція чи довгостроковий тренд?
Експерти сходяться на думці:
🔹 частина зростання малоповерхової забудови — реакція на війну,
🔹 але повернення до людського масштабу — довгострокова тенденція.
Після війни висотки не зникнуть. Але їх більше не будуватимуть «будь-де і будь-як». Малоповерхівка, квартальна забудова і комплексне планування стануть нормою, а не винятком.
Висновок
Малоповерхівка — це не втеча від міста, а спроба зробити його зручнішим і безпечнішим.
Чи стане вона домінуючим форматом — покаже час. Але очевидно одне: епоха бездумних бетонних гігантів добігає кінця.
Олександр БОРИСЕНКО